Св. священномученик Миколай народився в 1907 р. в селі Котлячів (Житомирського пов.) на східній Волині у багатонаціональній сім’ї Гольців. Після Першої світової війни разом з батьками поселився у древньому місті Володимирі-Волинському. Відчув покликання до служіння в Церкві і в тридцяті роки відбув богословські студії в Болгарії.

Після закінчення навчання одружився. Згодом, восени 1935 р., прийняв свячення. Молодого священика направили до села Обша на Білгорайщині, де він став вікарним священиком православної парафії в Бабицях. Душпастирське служіння починав о. Микола у складних обставинах, як позаштатний священик, жив лише з пожертв вірних. В умовах тиску на Православну Церкву з боку державної адміністрації не раз поставав перед важкими дилемами.

Через два роки, у 1937 р., о. Миколая переведено у Волинську єпархію. Там його було призначено вікарним священиком у православній парафії в Довгошиях (Дубенський пов.). Згодом його направили до села Когильно (Володимирський пов.), яке було приписане до кафедральної православної парафії у Володимирі-Волинському, де він став вікарним священиком собору.

В роки війни св. Миколай повернувся на Холмщину. Став настоятелем православної парафії в Новосілках біля Потуржина на Томашівщині. У ці трагічні часи допомагав багатьом людям уникнути драматичної долі, незважаючи на їхнє походження чи віросповідання. У своїх діях проявляв багато рішучості та відваги.

Мученицька смерть зустріла його разом із групою парафіян у квітні 1944 р. в Новосілках. Злочинці насильно вивели священика з храму, де він перед тим звершив таїнство хрещення, вивели за село і перед смертю тортурували.

Священномученика Миколая похоронили в Новосілках, поруч з тим місцем, де стояла церква, зруйнована в 1938 р. Докладне місце поховання мощей святого не вст